Чи унікальність компонентів ПЗ є причиною його складності?

Я часто на своїх лекціях розповідаю студентам, що програмне забезпечення є найскладнішим інженерним творінням людини. Я, звісно, досі у цьому переконаний, але після декількох тривалих дискусій зі своїм студентом-дипломником похитнувся мій основний аргумент: у програмного забезпечення усі компоненти унікальні. Я завзято пояснював, що якщо з’являються два однакові шматки коду, то їх виносять у окрему підпрограму, залишаючи тільки виклик на старому місці. У той час електричний ланцюг може складатися з багатьох компонентів, що мають однакову функціональність: транзистори, резистори, конденсатори. Але чи доцільна така аналогія? Мабуть, коли мова заходить про компонент та про екземпляр компонента, це майже у всіх викликає замішання. І тут порівняння підпрограми з транзистором вкрай невдале, тому, що підпрограма є компонентом, а ось транзистор у мікросхемі є екземпляром компонента. Навряд чи хтось прагнутиме дублювати специфікацію транзистора, яка репрезентує абстрактне поняття компонента-транзистора. В свою чергу підпрограма багато разів ініціюється комп’ютером, який в залежності від виконуваної підпрограми-специфікації “прикидається” різними екземплярами компонентів. Насмілюся зробити висновок, що самі по собі компоненти унікальні в усіх інженерних галузях. Напевно замість згаданого аргументу слід говорити про те, що компонентів (“класів” компонентів) у програмному забезпеченні набагато більше ніж у інших творіннях людини, плюс до всього, кожен екземпляр компоненту може бути у величезній кількості станів. Можна сказати, що транзистор, у принципі, може знаходитись взагалі у нескінченній кількості станів, проте вони обумовлені законами фізики, а стани програмного забезпечення цілком визначають люди. А це вкрай складно.

Facebooktwittergoogle_pluslinkedinmailFacebooktwittergoogle_pluslinkedinmail

Leave a Reply

Your email address will not be published.