Мій перший мобільний Веб застосунок

На 5-ому курсі університету у мене був цікавий курс, назви якого я не пам’ятаю. Щось подібне до економічної кібернетики, навіть не знаю яке він мав відношення до моєї спеціальності, телекомунікації. Я не можу пригадати жодної теми з того курсу, як і з більшості інших університетських курсів (тому я виступаю проти вітчизняної вищої освіти, для мене то марнування часу). Але дуже добре пригадую екзамен, для якого я вперше розробив мобільний веб застосунок і забезпечив гарний результат на екзамені для усієї групи.

Так, ми були не надто сумлінними та чесними студентами. Мені особисто взагалі було до всього байдуже, на той час я вже кілька років займався професійно веб програмуванням, вважав себе програмістом та збирався розвиватися у цьому напрямку. На тому екзамені було необхідно розв’язати доволі складну задачу, здається пошуку оптимального шляху для доставки товару із пункту А до пункту Б. Розв’язок необхідно було підкріпити описом ходу розрахунків, оформлених визначеним чином. Розв’язок цієї задачі найбільше впливав на результат екзамену, а задача була складнувата для більшості студентів, особливо в умовах стресу, який завжди наповнює екзамен.

Як я уже згадував, я був на той час веб програмістом і мені стало цікаво не просто розв’язати задачу, а написати програму, яка б розв’язувала задачу та автоматично формувала звіт про хід розв’язку. Посидівши деякий час я таки написав цю програму використовуючи PHP і, звісно, HTML для формування звіту про розв’язок. Програма містила форму, в яку можна було вводити умови задачі та кнопку, яка запускала обчислення.

Але як було мою програму використати на екзамені? Комп’ютерами користуватися не можна було, та й не було ні в кого ноутбуків у ті часи. А навіть якби й були, про WiFi в 2005 в університеті ніхто і не думав.

Тогочасне рішення мені винесло мозок. Це було магічно. Я почувався магом і ще більше переконався у тому що я хочу продовжувати бути програмістом. У мого приятеля був один з перших смартфонів Nokia

.

Він не шкодував грошей на мобільний інтернет, хотів бути онлайн 24 години на добу. Тож я домовився з ним, що він дасть мені смартфон на кілька хвилин, поки моя програма розв’язуватиме задачу. Натомість я йому дозволив скористатися своєю програмою для розв’язання його варіанту задачі. Викладач не протестував. Чолов’яга не підозрював що смартфон + інтернет міг розв’язувати його задачі.

Звісно, ми впоралися з екзаменом на відмінно і дуже швидко. Був навіть час ще декому з групи, хто погано справлявся із задачею, передати телефон. Я тріумфував, моя програма допомогла стільком людям! А я для себе відкрив новий світ мобільного інтернету.

Але до чого я це розповідаю? По-перше, мені здається ця історія цікавою, а по-друге, це чудовий приклад ефективності learning by doing. Я не пам’ятаю жодної теми з того курсу, жодного факту, жодної ідеї. Але чудово пам’ятаю цю програму і як вона працювала.

Facebooktwittergoogle_pluslinkedinmailFacebooktwittergoogle_pluslinkedinmail

Leave a Reply

Your email address will not be published.